ПАЛАНСЬКА ГРОМАДА

Паланська громада


by Transposh - translation plugin for wordpress
Для громадян з порушенням слуху

ВІН ЛЮБИВ ЖИТТЯ, І ЖИТТЯ ЛЮБИЛО ЙОГО

19 січня 2020 року Василю Івановичу Чекаленку могло б виповнитися 58 років. Та на превеликий  жаль, він передчасно відійшов у вічність.

Василь Іванович жертовно та беззастережно присвятив усе своє свідоме життя процвітанню рідного краю. Тому звістка про смерть – людини, відомої та глибоко шанованої не лише на Черкащині, а й далеко за її межами, сколихнула громадськість та сумним відлунням розійшлась повсюди, де його знали як сільгоспвиробника, громадського діяча, вірного та надійного друга, просто прекрасну Людину.

Не стало унікальної особистості — неймовірної киплячої енергії, що всіх заряджала потребою рішучих світлих діянь!

Він любив своє мальовниче село Берестівець, свою професію хлібороба, яку обрав саме на благо односельців, любив  свою родину. Любив колег з якими багато часу проводив у щирому спілкуванні, друзів. Любов’ю і добротою завжди було немовби осяяне його обличчя.

Він любив життя, як люблять його всі, кого Бог обдарував цим умінням. Його життя – це яскравий приклад чесного служіння людям, високої відповідальності відданій справі, енергійності та наполегливості. Освідченість, компетентність, величезна працездатність були складовими його професійного успіху та авторитету.

Василь Іванович був взірцем українського патріота. За свій короткий, проте яскравий життєвий шлях було багато професійних здобутків: директор ТОВ «Берестівець», Заслужений працівник сільського господарства, депутат п’яти скликань Уманської районної ради, депутат Паланської сільської ради, Почесний громадянин Уманського району та села Берестівець.

Він був людиною, щедро обдарованою Богом могутнім талантом. Разом із своїми колегами та сподвижниками Василь Іванович 25 років тому назад успішно очолив підприємство «Берестівець». Людина слова і діла, взірець, який згуртував трудовий колектив агрофірми й досягнув високих результатів.

Надзвичайно багато справ залишив по собі талановитий керівник і в рідному селі. Впродовж останніх років село Берестівець стало візитівкою Уманського району та перлиною Черкащини. В населеному пункті створено нові робочі місця, збільшено доходи до місцевого бюджету. На сьогодні понад 150 осіб офіційно працевлаштовані  та сплачують усі види податків, а це не лише стабільне майбутнє громадян, але і країни в цілому.

За його керівництва значні кошти вкладалися в розвиток підприємства, було закуплено сучасну техніку, впроваджено ряд інноваційних технологічних рішень, створено належні умови праці та відпочинку, забезпечено гідний рівень заробітної праці односельчан, газифіковано населений пункт, прокладено водогін, забезпечено освітлення усіх вулиць. У 2013 році завершено будівництво храму святого Архистратига Михаїла. Значну увагу приділяв він і покращенню стану доріг в селі, а саме: щорічний ямковий ремонт, вулична розмітка, новозбудована вулиця Шевченка, встановлені шлагбауми. У цілому можна безкінечно говорити про досягнення, але не слід забувати, що все, що зроблено – це робилося для комфортного життя мешканців села.

Підтримку від Василя Чекаленка завжди одержувала Берестівецька загальноосвітня школа. У 1995 році за його ініціативи побудовано першу газову котельню, у приміщенні школи прокладено водогін, встановлено паркан. Заслугою Василя Івановича є, також, перекриття даху шкільної їдальні, закупівля комп’ютерної техніки, проектора, асфальтування шкільного подвір’я, прокладання тротуарної доріжки, виготовлення та встановлення турнікетів, поручнів, замінено 16 вікон, здійснено капітальний ремонт криниці, побудовано нову сучасну вбиральню. Окрім того місцеві школярі щороку отримували у день знань та до новорічних свят подарунки. Слід відзначити, що учні місцевої загальноосвітньої школи та вихованці дошкільного дитячого закладу за участь у творчих та спортивних змаганнях, завжди отримували фінансову підтримку від директора ТОВ «Берестівець». В приміщенні школи будувалася нова їдальня та кухня, і тут керівник не стояв осторонь.

За своє життя він неодноразово допомагав пайовикам у переоформленні земельних ділянок; односельцям – надавав транспорт для перевезення хворих у міста Умань, Київ, Черкаси, Одеса, Львів; підтримував також жителів і в найважчий для них час – це надання допомоги на ритуальні послуги. А з 2014 року Василь Іванович постійно допомагає волонтерським організаціям «Разом» та «До перемоги». Але одним із найважливіших напрямків була допомога Центральній районній лікарні, керівництво якої одне із перших відчуло потужне плече підтримки в особі Василя Івановича. Це і ремонт в палатах пологового, терапевтичного та хірургічного відділень, а також надання допомоги продуктами харчування і виділення коштів на придбання хлібобулочних виробів.

Прогресивно мислив Василь Іванович, і про розвиток туризму на селі. Найзаповітнішою мрією, яка здійснилася вважав парк «Вікторія» та острів «Кохання». Ще будучи зовсім молодим, надихнувшись красою мальовничих краєвидів, в  голові саме цього чоловіка народився задум створення парку, яким сьогодні милується вся Черкащина. Це улюблене місце сімейного відпочинку та зустрічі закоханих. Василь Іванович і сам полюбляв вставати вдосвіта та іти до свого омріяного парку, коли ще темно, а потім до щоденної праці. Повертався додому, подекуди вечірні сутінки вже вкривали землю. Рідні давно змирилися з цим – така вже в нього робота…

Пишався Василь Іванович і тим, що його гарне і доглянуте село, здобуло статус найкращого за благоустроєм села Черкащини. Зелені, чепурні, газифіковані, заасфальтовані вулиці, торговельно-розважальний  комплекс «Вікторія», спортзал із тренажерами, фізкабінет з тридцятьма видами масажу, секція з боксу, жіноча футбольна команда – все тепер як у місті, і все до послуг земляків. Він прагнув, щоб його односельці жили, як у Європі, і відчували себе щасливими на рідній  землі.

Не буде перебільшенням сказати, що сучасний стадіон, який збудований ним не поступається жодному професійному футбольному полю.

Значну увагу приділяв розвитку транспортного сполучення Берестівець – Умань. Всі шляхи під’їзду з міста практично в ідеальному стані. Одним словом любив усім серцем своє рідне село, із задоволенням господарював на землі прадідів. Тому, коли держава взяла курс на децентралізацію, він один з перших стояв у витоках створення Паланської громади, взявши відповідальність за цю важливу місію і з гідністю передав її у руки наступникам.

Не можна перелічити всіх добрих справ, які зробив Василь Іванович. Але те, що у нього було золоте серце – не заперечний факт. Він завжди керувався девізом, що «особисте життя закінчується там, де розпочинаються проблеми у людей».

Його очі блищали теплим сонячним промінчиком, з його обличчя рідко зникала посмішка, його мова, навіть коли він говорив про суто професійні справи, вирізнялась приємною колоритністю. Це була дуже світла, щира, добра людина, небайдужа до чужого горя, яка у турботах про інших забувала про власне здоров’я. Він завжди і у всьому вмів твердо та переконливо стати на захист правди, вперто боровся з несправедливістю та нечесністю, був правдолюбцем.

Вклад відданого сина української землі, у становлення та розвиток Черкаського краю є справді неоціненним. Берестівецька земля осиротіла…

Був… Неможливо говорити про нього у минулому часі. Неможливо повірити в реальність того, що сталося. Всі слова, що спадають на думку, видаються банальними, голосними та  непотрібними. Чорна звістка обпекла серця усіх, хто з ним працював, спілкувався і поважав, хто йшов поруч з ним по життю. Та Василь Іванович зоставив після себе вічну пам’ять у серці кожного, з ким звела його доля на життєвих дорогах.

Дякуємо за все Василю Івановичу.